Подарунок від Петрика

Майже трирічний Петрик тримає мамину руку й тихо йде до дитячої бібліотеки. Там пахне папером і ранковим чаєм. На одній з полиць згорнувся клубочком кіт Мурчик — мʼякий, теплий, інколи тільки відкриває очі й повільно моргає.

Мама шепоче: «Подумаємо, що подарувати хлопчикові на три роки». Петрик слухає й трохи хвилюється. Він хоче, щоб подарунок був теплий, особливий, але соромиться вибрати сам.

Бібліотекарка посміхається й простягає невелику книжечку з мʼякою обкладинкою — казку про трьох ведмедів. Петрик тягне руку і ніжно торкається обкладинки. Вона гладка і приємна, ніби маленька ковдра. Книжка пахне фарбою й теплом читання.

«Хочеш, щоб це був подарунок?» — питає мама. Петрик киває тихенько. Його пальчики притискають куточок обкладинки.

Вони вирішують: книжка буде, а ще — щось від серця. Додому повертаються з обіцяним планом. У кишені у Петрика блимкає маленький світлячок‑іграшка. Він завжди з ним: коли хочеться сміливості, світлячок робить маленьке світло й якось спокійніше.

Вдома Петрик миє ручки. Вода плескає, і він весело наспівує сам собі. Мама дає йому мірну ложку і миску. Петрик насипає борошно, додає трішки масла, підмішує ложкою. Тісто пахне ваніллю — теплим, домашнім запахом.

Він бере формочку у вигляді сердечка. Рука трішки тремтить, але він притискає формочку до тіста й акуратно перекладає печиво на деко. Коли печиво виходить з печі, воно дзвенить теплом. Петрик бере тарілку. Тарілка здається важкуватою, і хлопчик трохи напружується. Мама бере його за руку: «Почекай, будемо нести обережно». Вони йдуть повільно, крок за кроком.

У бібліотеці Мурчик підводиться і тихенько моркоче хвостиком, ніби вітає гостей. Бібліотекарка радо приймає книжку й печиво. Вона сідає на стілець і читає уривок із казки про трьох ведмедів. Діти і дорослі слухають. Кіт притискається до стопи книжки і тихо муркоче.

Петрик дістає свій світлячок і натискає — він блимнув яскравіше. Тепло розлилося по грудях, і хлопчикові стало дуже приємно. Мама тихо наспівує «Горобина ніч» і каже, що потім ввімкнуть її вдома, коли співатимуть на ніч.

Петрик усміхається, притискає світлячок до серця і дивиться на книжку й печиво, які віддалися від любові. У бібліотеці пахне книгами й свіжим печивом, і маленька сміливість відчувається зовсім по‑дорослому теплою.