Трирічна Міла побачила на низькій поличці маленьку книжечку. Вона була тонка й обгорнута тканиною, а на обкладинці було написано: «Казки старої Англії». Міла ніжно торкнулася тканини й відчула, що книжечка дуже делікатна. Вона хотіла зробити тихий вечір для свого зайчика й ведмедика, але не знала, як її акуратно розгорнути.
Міла дістала м’яку ковдру і розстелила її на підлозі. Ковдра була пухка, і на неї так приємно сідати. "Тут буде м’яко", — прошепотіла Міла і притисла ковдру долонею. Потім вона притягла низький столик і поставила поруч маленьку чашечку для іграшкового чаю. Зайчик і ведмедик сіли поруч, ніби чекали початку історії.
Мама почула тихий шум і зайшла до кімнати. Вона усміхнулася, присіла на ковдру біля Міли і запитала: "Хочеш, я допоможу?" Міла киває і простягає книжечку. Мама дуже обережно взяла її в руки і разом з Мілою повільно відкрила першу сторінку.
У книжечці були великі спокійні малюнки: річка, маленькі будиночки, люди в капелюхах, стежки між полянами. Міла тихо показувала пальчиком: "Ось річка", — шепотіла вона. "А тут будинок", — додала мама. Вони називали кожну річ простими словами, і в кімнаті стояла таке тепле, тихе відчуття.
Міла клацала мовчки пальчиком по тканинній сторінці і відчувала її шорстку поверхню. Мама пояснювала, як важливо тримати книжечку ніжно, щоб тканина не порвалася. Міла слухала і робила так, як показувала мама: повільно перевертала сторінки, дивилася на великі картинки та усміхалася.
Наприкінці мама прочитала один короткий рядок про добру хмарку, що пливла над полями. Слова були прості й тишу наповнили теплі образи. Міла заплющила очі ненадовго й притисла свого зайчика ближче.
Коли стало трохи темніше, Міла акуратно склала книжечку й разом із мамою поклала її в маленьку коробочку на поличці. "Тут їй буде добре", — тихо сказала мама. Міла уклала свого зайчика й ведмедика під ковдру, мама поцілувала її в чоло і ще раз прочитала коротеньку фразу зі сторінки.
Міла відчула тепло ковдри і мамине плече поруч. Книжечка лежала в безпечному місці, а в кімнаті залишився тихий затишок. Міла заснула, тримаючи у руках улюблених друзів і пам’ять про красиві картинки зі старої Англії.
