Ранок у квартирі був особливо ніжний. У кухні пахло свіжим хлібом і теплим молоком. Соня стояла біля столу: на одній ніжці — яскрава маленька тапочка, а другої ні. Вона підстрибнула й приміряла поглядом підлогу.
"Де моя тапочка?" — пошепки запитала Соня. Вона взяла улюблену іграшку і покликала Мурчика. Кошеня підбігло тихо, помуркотіло й понюхало підлогу своїм маленьким носиком.
Разом вони попрямували в кімнату. Під ліжком лежав м’який плед, що легенько шелестіло. Соня опустилася на колінця, заглянула під ліжко і побачила лише плед. Мурчик шмигнув лапкою, підсунув куточок і зазирнув глибше. "Там?» — прошепотіла Соня. Кошеня ще раз понюхало і весело замуркотіло — але тапочки там не було.
Вони рушили до дивана. За ним пахло подушками й теплом. Соня стала на носочки і витягла ручку, а Мурчик просунув голову між подушками й зацікавлено примружив очі. Дівчинка тихенько сміялась, коли маленьке тіло Мурчика поповзло далі, але й за диваном тапочка не лежала.
Потім Соня сіла поруч із плетеним кошиком, де спали кубики, ведмедики й м’ячі. Кожен іграшка скрипіла або дзеленькала, коли вона їх перескладала. Мурчик стрибнув у кошик, нахлинув хвостиком і випірнув з іграшковою пташкою в зубках. Соня лагідно розклала всі іграшки — тапочки не було й там.
Часом Соня торкалася тканини прального кошика. З нього ледь-ледь пахло чистою білизною й милом. Вона піднімала рушники й светрики, а Мурчик заглядав у кожний куток. Дівчинка не розплакалася: вона любила шукати й пробувати ще раз.
Мама почула їхні маленькі кроки й зайшла з чашкою теплого молока. "Шукаємо?" — лагідно спитала вона. Соня показала на одну тапочку і міцно притиснула улюблену іграшку до грудей. Мама сіла на лавку, ніжно відсунула плед під ліжком, і — о, диво — під ним лежала друга тапочка, трохи захована.
Соня весело плескнула в долоні. Мама обережно одягла тапочку на її ніжечку. Усі засміялися: Мурчик пронісся кругом столу і замуркотів так голосно, що здавалось, ніби він теж радіє.
Мама налила всім по чашці теплого молока. Вони сіли разом за стіл, пили й грілися. Соня гладила Мурчика по спинці й відчувала, як ніжно й затишно в домі. Тапочка була тепла, а ранок — спокійний і добрий.
