Мурчик прокинувся рано і потягнувся на дивані. Він озирнувся й побачив порожнє місце: одна шкарпетка зникла. Це була його улюблена, м’яка шкарпетка. Мурчик тихо промуркотів: «Де ж ти, шкарпетко?»
Спочатку він обійшов диван. Зазирнув під подушки, понюхав куточки. Ніс тремтів, хвостик ворушився. «Де ж ти, шкарпетко?» — повторив він, але під диваном було порожньо.
Мурчик тихенько попрямував у кухню. Там стояла велика корзина з білизною, що пахла милом. Котик заглянув всередину й шурхотів лапками по теплій тканині: рушники, інші шкарпетки. «Де ж ти, шкарпетко?» — покликав він з надією. Але улюбленої шкарпетки там не було.
Маля почуло шурхіт і підійшло. Воно сіло на підлогу й поставило маленькі долоньки на коліна. Мама теж почула й усміхнулася: «Пошукаємо разом». Мурчик потерся об мамині ноги і голосно зауркотів. Маля нахилилося й прошепотіло: «Мурчику, може, вона під столом?»
Котик повільно підкрався під кухонний столик. Там було трохи темнувато і пахло сніданком. Він поклав голову на лапки, слухав і уважно обнюхав щілини. «Де ж ти, шкарпетко?» — шепотів Мурчик. Маля підглядало й сміялося, побачивши лише крихітні клубочки пилу.
Далі Мурчик стрибнув у дитячу. Тут були м’які іграшки й теплий ковдрочок. Він заглянув під ліжечко, обнюхав узголів’я й уважно обійшов килимок. «Де ж ти, шкарпетко?» — запитав ще раз. Тато почув і прийшов з коридору.
Тато підняв невеликий килимок і злегка відсунув плед на дивані. Мурчик підзирнув під плед — і його носик одразу впізнав знайомий запах. Там, схована між складками, лежала м’якенька шкарпетка.
Котик лагідно взяв її в зубки й приніс до маляти. Мама пригорнула Мурчика, тато посміхнувся, а маля плескало в долоньки. Мама поставила маленьку мисочку з молоком для котика і чашку теплого молока для маляти. Вони сіли всі разом на диван.
Мурчик зігрівався на маминих колінах, тримав шкарпетку біля грудей і тихенько муркотів: «Дякую». У кімнаті стало тепло й тихо. Маля задрімало в татового обійми, мама й тато тихо шепотілися, а Мурчик згорнувся клубочком і заснув у своїй знайомій шкарпетці.
