Сава й ялинка на станції

Двохрічний Сава тримає мамину руку й сміється, бо біля нього стрибає веселий песик Бім. Мама шепоче: «Сьогодні зробимо маленьку сторінку з віршиком і фото». Сава підскакує й очі у нього блищать.

На станції стоїть ялинка, прикрашена блискучими кульками й м’якими гірляндами. Лампочки тихо мерехтять, і на лавках сидять люди з великими шарфами. Позаду проїжджає вантажівка з великими літерами на борту — Сава показує на напис і регоче.

Мама бере фотоапарат і пропонує прогулятися платформою. Вони йдуть повільно, оглядають цікаві речі. Мама клацає: кулька сріблить, маленька лампочка ніби сонце, у вітрині стоїть квітка, яка виглядає дуже привітно. Сава тихенько повторює разом із мамою слова віршика, що вони вчили:

Ялинка сяє, ялинка сяє,

Кулька блищить, кулька блищить,

Свято йде, сміх дзвенить,

Ми усміхаємось щиро-щиро.

Віршик простий, його легко промовляти. Сава каже слова повільно, вирізняє кожне — а Бім тягне мамин рукав і метушиться, хоче швидше підійти до ялинки. Мама нахиляється і м’яко говорить: «Почекаємо трохи, Сава. Подивимось ще довкола. Дихаємо тихо: раз — вдих, два — видих». Вона показує, як робити повільні вдихи. Сава робить так само, і Бім, заспокоївшись, сідає поруч і не штовхає сумки.

Вони сідають на лавку й чекають. Кілька дітей підходять по черзі, тихенько читають свої віршики, і мама кожного разу робить фото. Коли настав їхній час, мама ніжно бере Саву за руку і підводить до ялинки. Гірлянда м’яко світиться над головою.

Сава глибоко вдихає і промовляє віршик повільно й тихо. Мама натискає на кнопку фотоапарата, і в кадрі виходить усміхнений хлопчик біля ялинки, поруч — Бім, спокійно сидить біля ніг. Світлина вийшла теплою, як ранкове сонце.

Дорогою додому мама дістала клей і листок. Вона приклеїла фото на сторінку, дала Саві яскраву наліпку. Сава обережно приклеїв її поруч, відчуваючи, що робить щось важливе. Бім тихенько ліг біля ніг і задрімав.

Вдома під лампою мама, Сава й Бім сіли разом і поглянули на нову сторінку в альбомі. Сава тихо усміхнувся — йому сподобалося чекати і разом із Бімом створити свій маленький святковий знімок. У кімнаті було тепло і спокійно, і вечір закінчився ніжним, тихим сміхом.