Увійти

Як пройшла ніч у Києві

← До списку казок
Маленька дівчинка тихо уявляє сплячу сніжинку на підвіконні
Короткий опис
Двохрічна Яринка вранці тихенько питає маму, як минула ніч у Києві. Вони дивляться у вікно на тонкий сніг, спускаються до передпокою й уважно розглядають сліди котячих лапок, коліщатка та мокрі краплинки. На порозі знаходять коробку з написом про іграшки для дівчинки чотирьох років; мама дає Яринці м’якого зайчика, наливає тепле молоко, і дівчинка засинає в маминих обіймах, відчувши, що ніч минула спокійно.

Ранок у квартирі був тихий. Двохрічна Яринка прокинулася, притулила щічку до мами й пошепки спитала: «Мамо, як пройшла ніч у Києві?»

Мама посміхнулась і взяла доньку на ручки. Вони підійшли до вікна. За шибкою двір лежав під тонкою білою ковдрою снігу, ніби хтось обережно постелив рушничок. Ліхтар ще ледь мерехтів, і гілки дерев повільно дихали холодним ранком.

Мама вказала на підвіконня: там була маленька біла смужка снігу, неначе тонка ниточка від сніжинки.

— Сніжинка прилягла заглянути, — прошепотіла вона. — Летіла цілу ніч, втомилась і тихенько заснула на вікні.

Яринка слухала, розплющивши великі очі. Вона уявила собі маленьку сніжинку, яка похнюпила вушка і заснула, попеляючи тихенький слід.

Потім мама обережно спустилася з донькою в передпокій. На підлозі поміж килимком помітніли сліди: маленькі лапки котика в пилу, круглий відбиток коліщатка та кілька мокрих краплин біля порога.

Яринка нахилилась і доторкнулась пальчиком до сліду лапки.

Маленька дівчинка ніжно торкає сліду котячої лапки
Маленька дівчинка ніжно торкає сліду котячої лапки

— Котик ходив увечері, — тихо прокоментувала мама. — А візочок, мабуть, переганяли — залишив свій слід.

У кутку, де завжди спав їхній котик, він поволі потягнувся й підвів голову. Він мав м’який пухнастий хвостик і дивився на дівчинку лагідними очима.

На порозі стояла коробка з наклейкою. На ній було написано: «іграшки для дівчинки чотирьох років». Мама підхопила коробку, віднесла в кімнату й обережно розрізала стрічку. З паперу виглянув маленький м’який зайчик з пухнастими вушками.

— Це для кузини, — сказала мама, — але ти можеш його пригорнути.

Яринка притисла зайчика до щічки. М’якість іграшки була теплою від рук, і дівчинці стало ще тепліше від маминих обійм.

Мама налила тепле молоко у маленьку чашечку. Вони сіли на підвіконня обійняні, слухали, як місто поволі прокидається: десь далеко задзвонив трамвай, хтось відкривав ранню крамницю, пролунала ніжна пісня пташки.

Яринка посміхнулась, міцно притисла зайчика й прошепотіла: «Ніч була добра.» Мама погладила їй голову й поцілувала в чоло. Дівчинка заснула ще трохи в маминих руках, і ранок у Києві почався тихо, з теплом, молоком і маленькою казкою про сніжинку.

Схожі казки

Дивіться також за темами

казки для дітей 2-3 роківказки про котиків для дітей 2-3 роківказки про зимуказки про котиківказки про містосенсорні казкитихі казки