На низькому ґаночку біля рідної хати сиділа маленька польова мишка Марічка. Сонечко лагідно гріло плечі, а поруч розстилалася м’яка зелена трава. На колінах у неї лежало велике жовте зернятко кукурудзи — таке важке й приємне на дотик. Марічка тримала його двома лапками й уважно дивилася. Раптом маленький кусочок зернятка відскочив. Він підстрибнув, покотився поміж травинок і зник під листочком. Марічка злегка зітхнула і нахилила вушка. Серденько в неї калатало швидше, але вона не розгубилася. Повільно підсунула лапку до листочка, щоб не лякнути нічого під ним. Лапка була така маленька й ніжна, що листочок ледве ворухнувся. Марічка обережно підняла його край і побачила тонку травинку, що закрила жолобок, де закотився кусочок. Вона глибше схилилася, вслухалася в шелест трави і ледве торкнулася травинки пальчиком. Травинка тихенько шурхнула і розсунулася. Під нею лежало золоте зернятко — трохи менше від великого, але таке ж блискуче. Марічка посміхнулася. Вона ніжно витягла кусочок і поклала його на своє зернятко, щоб вони разом не загубилися.
Потім тихенько покликала: «Братик!»
З нірки поруч висунувся братик. Він зиркнув на зернятко, підійшов стопами м’яко, ніби не хотів розбудити траву. У нього були круглі очі й пухнастий хвостик. Марічка простягла йому маленький кусочок. «Покуштуємо разом?» — прошепотіла вона. Братик усміхнувся і сів поруч. Сонце лагідно гріло їхні спини. Трава легенько колихалася, і навколо було так спокійно, ніби весь світ зупинився, щоб послухати їхню маленьку радість. Вони спочатку лише дивилися на зернятко, а потім одночасно відкусили по крихітному шматочку. Смак був солодкий і теплий. Ділилися повільно, по черзі підносили мечені шматочки до ротика і смакували кожну крихту. Коли зернятко майже скінчилося, Марічка й братик притулилися один до одного і посміхнулися сонцю. Вони тихо поговорили про те, як приємно ділитися й бути разом, потім підвелися й попрямували до хатки. На ґаночку стало ще світліше, трава шепотіла свої пісні, а в грудях у кожного було тепле, тихе відчуття — що вдома, коли поруч рідні, навіть маленьке зернятко стає великим святом.
