Увійти

Ранок із кошеням

← До списку казок
Ранкове сонне кошеня тягнеться до єдиного носочка
Короткий опис
Маленький зайчик прокидається в затишній хатинці. Поруч муркотить кошеня, а шкарпетка, яку так любить зайчик, зникла. Мама і тато ніжно допомагають шукати — під ліжком, у шафі і на ґанку. Під квітковим горщиком кошеня знаходить шкарпетку, а на ній дрімає маленьке сонечко. Усі посміхаються, сідають разом і тихо дрімають удень.

Маленький зайчик прокинувся від того, що хтось м’яко мурмотів поруч. Сонце ледь заглянуло у віконце і ніжно освітило ковдру. Поряд притулилося кошеня й тихо муркотіло. Зайчик потягнувся й побачив: на підлозі біля стільця — тільки одна шкарпетка. Інша зникла.

«Де ж моя шкарпетка?» — запитав зайчик, похитав вушком. Кошеня підвело голівку й відповіло лише своїм м’яким «мур». Зайчик посміхнувся і вирішив шукати.

Вони заглянули під ліжко. Там було м’яко й трохи темнувато. Кошеня просунуло носик — понюхало книжки, іграшки та стару хустинку. З під ліжка дісталися стара казка й маленький дерев’яний ведмедик, але не шкарпетка.

Мама почула шум і вийшла з кухні. Вона присяла на підлогу й простягнула руку: «Шукаємо разом?» Тато приніс маленький ліхтарик, щоб було цікавіше. Вони заглянули у шафу — там пахло свіжою білизною. Рушники й теплий ковпачок мовчали, шкарпетки не було.

Кошеня ніжно підштовхнуло горщик і знайшло шкарпетку
Кошеня ніжно підштовхнуло горщик і знайшло шкарпетку

Зайчик трохи засмутився і присів на стілець. Кошеня забризгало лапками й облизало йому носика, немов говорило: «Не хвилюйся, знайдемо!» Воно стрибнуло з підвіконня і побігло до ґаночка. Там було холодне ранкове повітря й запах трави. Легкий вітерець гойдав килимок біля дверей.

Кошеня зачепило лапкою край квіткового горщика і почало копнути землю. «Мур! Мур!» — загаласувало воно радісно. Зайчик підбіг і разом із мамою обережно підняв горщик. Під ним пригорнулася кольорова шкарпетка. На шкарпетці дрімало маленьке сонечко — червоне з чорними крапочками, складені крила, тихо дихало.

Усі заспокоїлися і усміхнулися. Мама акуратно взяла шкарпетку, щоб не потривожити гостя. Тато почав загортати її, ніби в теплий ковдрик. Кошеня ніжно потерлося об шкарпетку, мов дякую.

Вони сіли на підлогу колом. Кошеня вмостилося на коліна зайчика, мама погладила його по спинці, тато пригорнув зайчика ззаду. У кімнаті стало тепло й тихо. Мама тихо заспівала колискову — коротку й ніжну. Зайчик притис шкарпетку до грудей, закрив очі й посміхнувся.

Так вони разом повільно заснули на післяобідній дрім. У домі було затишно, а на сонечку під шкарпеткою й далі мирно дрімало маленьке сонечко.

Схожі казки

Дивіться також за темами

казки для дітей 2-3 роківказки про тваринок