У теплій квартирі на Дніпровській вулиці жила маленька Катруся з мамою і бабусею. Одного вечора бабуся сіла поруч, взяла Катрусину руку і тихо сказала: «Послухай легенду про київський каштан». Вона розповіла, як колись з’явився перший каштан і як потім у місті з’явилися ті великі дерева з пухким листям. Катруся слухала, а в очах у неї виринало бажання побачити свій власний маленький каштанчик.
Наступного дня мама зібрала сумку. Поклала туди запасний підгузок, пару трусиків і теплу шапочку. Старший брат майже непомітно схопив книжку і поставив її на лавку, щоб вона не загубилася. День був тихий і сонячний. Родина вийшла у двір.
На лавці, під каштаном, сидів сивий голуб. Він дивився на перехожих спокійними очима й лише інколи торочився. Катруся відчула, що треба бути дуже обережною, щоб не налякати птицю.
Вона йшла поволі, тримаючи мамину руку. Під деревом листя м’яко шаруділо. Воно було ще зелене з коричневими крапинками і пахло теплим повітрям. Катруся присіла біля кореня великого стовбура й тихенько заглянула під листя. Голуб злякався б, якби вона зашурхотіла — тому дівчинка дихала тихо й робила кроки ніби маленькі кішачі хвилі.
Під листям щось блиснуло. Маленький каштан лежав у натовпі листя, гладенький і темно-коричневий, наче шматочок сонця. Катруся ніжно простягла долоню. Вона витерла каштан рукавом светра — він був теплий від літнього сонця. Дівчинка поклала його в свою маленьку кишеньку і тихенько посміхнулася.
Дорогою додому Катруся розповіла бабусі про знахідку. Бабуся усміхнулася й розповіла ще трохи легенди про те, як каштан дарує спогади. Вдома Катруся акуратно поклала каштан у картонну коробочку. Поруч бабуся поклала свій паперовий листочок — маленьку вирізку з історією, яку зберігала багато років.
Після вечері мама ніжно погладила Катрусю по голівці, а бабуся поцілувала її в чоло. Дівчинка поклала коробочку під подушку і трохи посиділа в темряві, слухаючи, як тихенько стукає її серце. Усмішка не сходила з її обличчя. Каштанчик став їхнім домашнім спогадом про ту тиху прогулянку двором, голуба на лавці і шурхіт листя. Засинаючи, Катруся вже уявляла, як зранку покаже свою знахідку мамі й бабусі, і всі разом пригадають той теплий день.
