Рано-раненько, ще поки сонце тільки піднімалося за лісом, маленьке зайченя прокинулося в теплому домі. Воно потягнулося, стрибнуло з ліжка і тихенько побігло на кухню. Там вже були мама і тато, вони посміхалися та шепотілися — сьогодні садитимуть квіти на подвір'ї.
Мама взяла горщик із землею, тато приніс ще одну торбинку ґрунту й маленьку лопаточку. Зайченя хотіло допомогти — воно підскочило й обережно взяло лопаточку своїми пухкими лапками. Разом вони вийшли на сонячне подвір'я. Пахло свіжою землею, яблуневим цвітом і ранковою росою.
Мама копала м'яку лунку, тато насипав землю, зайченя бігало поруч і гляділо, що потрібно подати. Коли мама поставила порожній горщик на траву, зайченя нагнулося подивитися — і помітила там щось тонке й зелене. Під горщиком, серед грудочки землі, лежав маленький паросток.
Він був дуже ніжний, як тоненька ниточка. Зайченя тихенько зойкнуло від радості.
— Дивись, мамо, — прошепотіло воно. — Паросток!
Мама нахилилася й ніжно взяла його на долоню. Паросток був трохи брудний. Зайченя обережно витер землю своєю маленькою рукавичкою. Воно брало кожну грудочку ґрунту пальчиком і знімало, щоб не зламати тоненьку стеблинку.
— Тепер треба посадити його в сонячне місце, — сказала мама. Тато вибрав місце під яблунею, де було тепло й світло. Вони зробили маленьку ямку, поклали паросток в ту ніжну нішу і прикрили його м'якою землею.
Зайченя взяло дитячу ложечку і поливало паросток маленькими ковтками води. Кап-кап — і земля пішла вглиб. Паросток трохи похитнувся й ніби подякував сонцю.
Після роботи родина розстелила ковдру під яблунею. Мама поклала зайченя собі на коліна, тато обійняв їх і притулився ззаду. Вітерець тихенько гойдав листя, пташки співали, земля пахла теплом.
Зайченя притислося і прошепотіло: «Дякую». Воно відчула, як серце стало теплим і легким. Від сонця і від того, що разом вони зробили добро.
У цій тиші всі троє тихо заснули поруч — тепло, спокійно й щасливо. А паросток стояв у сонці й ніжно тягнувся вгору. Наступного ранку сонце розбудило їх, і зайченя побачило: маленький паросток підріс трохи більше. Вони посміхнулися одне одному й пішли зустрічати новий день разом.
