Дівчинка сиділа на килимку й грала з котиком Пухом. Вони складали маленькі кубики в одну стіжку й сміялися, коли кубик перекочувався. Пух муркотів і штовхав лапкою іграшку — схоже, йому теж було весело.
Раптом мама покликала з кухні: «А де ж друга шкарпетка?» Дівчинка глянула вниз — тільки одна шкарпетка на ніжці. Іншої не було.
«Пошукаємо разом», — сказала мама й прийшла в кімнату. Вона присіла біля килимка, взяла дівчинку за руку, а Пух підвівся й потерся об їхні гомілки.
Спочатку вони заглянули під ліжко. Там лежало багато іграшок: машинка, м’який ведмедик і кілька кубиків. Дівчинка обережно засунула руку під ліжко й повільно потягнула. «Нема», — прошепотіла вона і витягла тільки запилений маленький носик плюшевого ведмедика.
Потім усі підійшли до дивана. Мама підсунула подушку вбік, і Пух уважно заглянув під неї. Він заплющив очі, штовхнув лапкою і вмить відгукнувся тихим скрипом. «Що ж то?» — запитала дівчинка і присіла на підлогу ближче.
Пух ще раз легенько штовхнув. З-під дивана визирнула блакитна шкарпетка і повільно вислизнула на підлогу. Дівчинка підхопила її й піднесла до світла.
На шкарпетці був маленький ґудзик у формі сонечка. Його усміхнений малюнок ніби привітав усіх. Сонячні промені з вікна ніжно торкнулися ґудзика, і він трохи заблищав.
Мама усміхнулася: «Ось воно сонечко! Мабуть, хотіло погратися.» Дівчинка притисла шкарпетку до щоки, і обличчя її засяяло.
Перед тим як одягти шкарпетку, вони ще глянули на підвіконня, бо буває, що іграшки забруднюються в квітках. Там лежала маленька книжечка й ще один кубик, але шкарпетка вже була в дівчинки в руках.
Вона одягла її на ніжку, і шкарпетка стала теплою та знайомою. Пух обережно понюхав шкарпетку й замуркотів так, ніби казав: «Добре, що знайшли!» Мама міцно обняла дівчинку, і всі троє посміхнулися.
Вони сіли на килимок, дівчинка поклала голову на мамині коліна, а Пух свернувся поруч клубочком. Сонце на ґудзику мовчки усміхалося, і в кімнаті стало тепло й спокійно.
День продовжився тихим і добрим: вони ще трохи погралися, потім пообідали разом. Дівчинка тримала блакитну шкарпетку ввечері на столі — теплу пам’ять про маленьку пригоду, в якій мама, котик і дівчинка знайшли те, що загубилося, і знову стали разом.
