Гліб і печера зі світлячками

Вечором у теплій вітальні двохрічний Гліб сидів поруч із мамою та п'ятирічною Оленкою. Оленка принесла велику коробку з пазлом. На ній був надпис: «розвиваючі іграшки для дітей п'яти-шести років». Мама посміхнулася й запропонувала влаштувати маленьку печеру зі світлячками.

Вони накинули на низький столик м'яку ковдру й увімкнули тиху гірлянду. Під ковдрою стало тепло й затишно, світло гірлянди ледь мерехтіло поміж складками. Мама сказала, що спочатку зроблять невеличку розминку. Вона розвела пальчики, ніжно похлопала в долоні й підняла руки вгору. Гліб повторював за нею: розводив пальці, похлопував і піднімав руки. Оленка тихенько наспівувала рядок із казки про козу-дерезу, і в кімнаті запанував веселий, спокійний настрій.

Коробку відкрили й розклали на ковдрі великі крайові деталі. Кольори були яскраві, а краї — широкі, як рамка. Гліб уважно дивився й шукав найбільші шматочки. Він маленькими пальчиками піднімав деталь, підносив її до сестри і кладав поруч. Оленка підганяла шматочки, складала край і міркувала, куди вставити наступну частинку. Разом вони склали рамку, і зображення почало вимальовуватися.

Коли сестра працювала з центральними частинами, Гліб помітив на краю ковдри маленьке мерехтіння. Там сидів справжній світлячок, зовсім крихітний, хвилинний промінчик ночі. Хлопчик зупинився й роззирнувся. Мама дала йому чистий листок. Гліб дуже обережно посадив світлячка на листок, притиснув долоні, щоб не налякати, і шепнув: «Лети, друже». Мама взяла його за руку, підійшла до вікна й разом з ним тихо відпустила світлячка в темряву. Світлячок піднявся і повільно полетів у ніч.

Повернувшись, Оленка та Гліб вставили останні яскраві деталі. Вони поклали поруч м'яке пінгвіненя Піню — ніби охоронця пазла. Усі тихенько похлопали в долоні, щоб не порушити спокою. Пазл був частково зібраний, і цього вистачало, щоб усім стало радісно.

Мама ніжно накрила Гліба ковдрою. Він притиснув Піню до щічки, подивився на мерехтіння печери й посміхнувся. Оленка акуратно поставила порожню коробку на полицю так, щоб надпис було видно. У вітальні було тепло й тихо. Гліб закрив очі й заснув, а мама ще довго дивилася на дітей під м'яким світлом гірлянди.