Двохрічний Мартин сидів на м’якому килимку у вітальні. Біля нього лежала велика картонна коробка з написом, що в ній іграшки для братика старшого віку. Кришка була трохи припіднята, і через щілину виглядали м’які ведмедики, дерев’яна машинка та маленькі детальки.
Мартин обережно відчинив коробку і нізенько підніс руку. Він ніжно витяг одного ведмедика й поклав його до свого плетеного кошика. Другого приклав поряд, так ніби вкладав друзів спати. Потім посадив дерев’яну машинку на підлогу, щоб вона могла покататися по килимку. Дрібні пластикові детальки він акуратно склав у маленьку мисочку — щоб нічого не загубилося.
Пух, котик родини, підкрався й обнюхав машинку. Мартин похитав головою й усміхнувся. Тільки-но він штовхнув машинку, помітив, що одне колесо відпало й лежить окремо. Хлопчик злякався трохи й тихенько покликав маму.
— Мамо? — прошепотів він.
Мама відклала свої справи й підійшла. Вона взяла машинку до рук, уважно подивилася та посміхнулася. Показала Мартинові, як прикласти тонку липку стрічку і притиснути колесо. Мама робила все повільно і ніжно, пояснюючи кожен рух. Мартин допомагав підкладати стрічку і тримав маленьке колесо, поки мама його закріплювала.
Коли машинка знову крутилася й котилася рівно, Мартин плескав у долоні від радості. Він поклав готові іграшки в плетений кошик, накрив їх тоненькою серветкою — щоб братикові було приємно робити сюрприз. Поруч він поставив із полиці маленьку книжечку з позначкою для дітей старшого віку. На столі лежав яскравий буклет із назвою «Казки Гофмана», і запах сторінок якось нагадував мамі про ту музичну екскурсію, про яку говорив братик.
Пух вмостився біля кошика і тихо замуркотів. Мартин погладив котика по голівці й ще раз перевірив, чи нічого не загубилося.
Коли братик повернувся з садочка, Мартин підбіг до дверей і потяг за руку. — Дивись! — сказав він і відчинив серветку. Братик сів поруч, узяв машинку й усміхнувся.
Мама сіла з ними на підлозі й тихо почала читати коротку казочку. Машинка тихо котилася по килимку, Пух грівся біля кошика, а Мартин дивився на братика з великою радістю. Після ще однієї міні-казки мама ніжно погладила хлопчиків по головах, і в кімнаті запанувала тиха, тепла втіха перед сном.
