Пісенька Соні й Краплинки

Ранок був теплий і м’який. Двохрічна Соня тримала мамину руку і весело підскакувала на місці. У кошичку її велосипеда сиділа улюблена іграшка — їжачок Краплинка, тихенько шипіла та заглядала в обличчя Соні. Мама усміхнулася, допомогла Соні одягнути шолом і ніжно проспівала першу строфу з дитячих пісеньок, щоб дівчинці було спокійно й тепло на дорозі.

Соня сіла на маленький велосипедик. Вітером торкнулося волосся, море далеко синіло. Вони їхали вздовж узбережжя, де трави шурхотіли, а хвилі тихенько плескалися. Соня підспівувала і показувала Краплинці маленькі рухи руками, ніби запрошувала його танцювати разом. Краплинка відповіла своїм ніжним шипінням і хитала носиком.

Та раптом вони посперечалися. Соня прошепотіла, що хоче тиху, повільну колискову. Краплинка, наче жартуючи, шипіла швидко й ритмічно — він хотів веселу мелодію. Вони зупинилися біля невеличкого пагорбка з галькою і мовчки подивилися одне на одного.

Мама підійшла ближче, доторкнулася до шолома і показала коробку з підгузками, яку взяла на прогулянку. Вона тихо сказала, що все готово, і нагадала, що ввечері треба буде вибрати подарунок для шестирічної чи семирічної кузини. «А якщо спробуємо по черзі?» — запропонувала мама.

Соня погодилася. Вони сіли на бік пагорбка. Спочатку Соня проспівала ніжний рядочок колискової — тихо, як шепіт. Краплинка відповів швидким, радісним шипінням, ніби додав ритм. Потім вони помінялися: Краплинка почав веселу мелодію, а Соня додала до неї тиху ноту. Так по черзі — рядочок за рядочком — їхні пісні злилися.

Вийшла проста пісенька, м’яка й трохи жвава водночас. Соня засміялася, Краплинка тихо шипів, і всі відчули, що їм приємно разом. Вони знову поїхали вздовж берега, підспівуючи її. По дорозі збирали маленькі мушлі: Соня клала їх у кошичок біля Краплинки, а мама оглядала знайдене й посміхалася.

Коли повернулися додому, Соня ще раз прошепотіла нову спільну пісеньку. Мама поклала мушлі в невелику коробочку, і туди ж поклала трохи морського піску та пам’ять про спів. Краплинка затишно примостився в кошичку. Вони обійнялися, і Соня заснула під ту саму мелодію, яка тепер жила в її серці.