Ляля і свята ніч

У теплій квартирі біля дитячого майданчика жила маленька качечка Ляля з мамою і братиком. Мама готувала на завтра дворову зустріч — тиху «святу ніч», під час якої вона хотіла прочитати й заспівати знайомі слова. «Допоможеш підготувати?» — запитала мама. Ляля сердечно кивнула і трохи затремтіла: боїться щось загубити дорогою, але дуже хоче, щоб братик спав спокійно.

Мама назвала, що потрібно принести. «М’яку ковдру з полиці, аркуш із текстом у низькій шухляді та коробочку з підгузками‑трусиками п'ятого розміру». Ляля узяла невеликий рюкзачок і пішла до шухляди. Вона присяла на підлозі, обережно відчинила шухляду пальчиком і ніжно переглядала папірці. Ось‑ось — аркуш зі словами. Ляля провела лапкою по краю, щоб не порвати, і поклала його в маленький паперовий конвертик.

Потім вона стрибнула на табурет і дістала ковдру з верхньої полиці. Ковдра була така м’яка, що Ляля тихенько заусміхалась. Вона акуратно скрутила ковдру в тугий рулон, щоб її було зручно нести, і поклала в рюкзачок. Мама з кухні сказала: «Тримай ніжно», і Ляля посилала ковдрі ще одну лагідну погладку.

У ванній лежала коробочка. Ляля повільно відчинила двері й знайшла підгузки‑трусики саме того розміру. Вона уважно взяла коробочку обома крильцями і поклала її в рюкзачок поряд із ковдрою. Потім перевірила ще раз: конвертик із аркушем на місці, ковдра скручена, коробочка лежить рівно. Ляля глянула на маму й усміхнулася — вона відчувала, що все готово.

На майданчику вже тихо світили ліхтарики, сусіди сиділи на відстані, мов маленькі зірки. Мама і Ляля сіли на низьку лавку. Ляля розгорнула ковдру і постелила її поруч, акуратно поклала коробочку з підгузками так, щоб мама могла легко дістати, і поставила конвертик із текстом біля себе, ніжно, щоб вітер не здув папір.

Коли запалилися ліхтарі, мама дістала аркуш і тихо прочитала. Потім заспівала знайомі рядки. Маленький братик, притиснутий до мами, затих і поволі заснув у ковдрі. Ляля сиділа тихо й посміхалася: тепло вечора було в її крильцях. Сусіди м’яко поплескали, мама поцілувала Лялю в чоло, і вони пішли додому тихими кроками — братик спав у ковдрі, а над двором лагідно світилися ліхтарі.