Левко грався на кухні з мамою. Він робив із паперу маленькі кульки й тихенько сміявся, коли одна з них пролітала повз вазу. Поруч походжало їхнє каченя Кря — воно заглядало під столи і ніжно постукувало по підлозі лапкою. На підвіконні в горщику стояла фіалка. Сьогодні один листочок опустився вниз і виглядав м’яким, ніби сумним.
Левко підійшов ближче й обережно доторкнувся до листочка. "Мамо, фіалка сумує", — прошепотів він. Мама підняла Левка на руки й усміхнулась. "Подивимось, що сталося", — сказала вона.
Разом вони понюхали листочок і пальчиком перевірили ґрунт. Запах був знайомий, трохи земляний. Мамі здалося, що верхній шар землі надто сухий і зімкнений у грудочки. Вона пояснила Левкові, як перевіряти: ніжно торкатися ґрунту, відчувати, чи тримається він грудочками.
"Потрібно розпушити верхню землю, але дуже обережно", — сказала мама і дала Левкові маленьку ложечку. "Я триматиму горщик, а ти повільно підкопай", — додала вона.
Левко взяв ложечку й під маминим наглядом повільно розпушив верхній шар. Під крихітними грудочками вони помітили маленький камінець, що тиснув на корінець. Хлопчик трохи налякався і відступив, але мама ніжно взяла камінець і витягла його пальцями.
Кря сіла поруч на підвіконні й тихо шелестіла крильцем. Левко посміхнувся каченяті й відчув, як у нього раптом стало тепліше на душі.
Мама налила трохи теплої води в маленьку чашечку і подала її Левкові. "Ти наливай, я триматиму горщик", — сказала вона. Хлопчик обережно полив фіалку: краплинки тихо вбиралися в землю, ніби квітка пила ковтками.
Потім мама переставила горщик ближче до сонячної плямки на підвіконні. Сонце лагідно торкнулося листочка. Левко погладив Крю за голівку, каченя пригорнулося і тихо крякнуло.
Вони сиділи кілька хвилин і дивилися. Листочок повільно піднявся трохи вище, ніби вдихнув нову силу. Мама усміхнулась і дала Левкові шматочок хліба з маслом. Вони всі троє — мама, Левко і Кря — спокійно сиділи біля вікна, дивилися на квітку і разом сказали їй: "Гарного дня!"
