Вечором на кухні було тепло й затишно. Ромчик підійшов до столу і вирішив накрити його для какао. На столі вже стояла тарілка і блюдце, але не вистачало ложечки, чашки й серветки.
Він попрямував до шафки і взяв банку з крупою. Маленька ложечка заховалася поміж зерняток. Ромчик поставив банку на край стола, підняв кришку й обережно просунув пальчик між крупинками. Ложечка тихенько задзвеніла, коли він витяг її. Ромчик усміхнувся і поклав ложечку біля тарілки.
Далі він підійшов до раковини. На сушці стояла чашка. Ромчик підняв її на блюдце і заглянув всередину: кілька краплин ще стікали по стінках. Він нахилив чашку над раковиною, пустив краплі, потім струснув її, щоб була зовсім суха. Поклав чашку в центр блюдця і поправив, щоб було рівно.
У куточку кухні на маленькому ліжечку тихенько спав щенятко Сніжок. На ньому лежала складена серветка. Ромчик зупинився, бо не хотів будити друга. Він підсів на стілець, тихенько простяг руку і взяв за кут серветки. Ловко і ніжно зняв її, аби не торкнутися пухнастого носика. Сніжок не гукнув, лише трохи подерев’янів уві сні. Ромчик складав серветку в акуратний трикутник і відніс на стіл.
— Так буде добре? — пошепки запитав він маму.
Мама всміхнулась і підійшла. Вона показала, як поставити чашку рівно по центру блюдця, а потім акуратно вирівняла ложечки поруч одна одної.
Ромчик рахує ложечки: одна, два, три. Він старанно ставить їх одна за одною. Ложечки вирівнюються, ніби маленькі сходинки. Хлопчик тихо сміється — йому подобається, як усе вишикувалося.
Коли все було готове, мама покликала тата. Родина зібралася за столом. У кухні пахло теплим какао і свіжою булочкою. Сніжок зручно вмостився біля стільця і підняв голову, ніби теж чекав на частинку вечері.
Ромчик сів поруч мами, тримав ложечку в руках і відчував, що зробив корисну справу. Вони попили какао, сміялися й говорили про день. У теплій кухні все було мирно й просто — і хлопчику стало дуже приємно, бо він допоміг родині.
