Сонце ледве торкалося верхівок сосен, і з галявини в повітрі ще стояв запах теплої випічки. Після сімейного пікніка їжачок Гришко йшов між мамою й татом, притиснувши до грудей свою маленьку коробчинку зі згортками й крихітними сувенірами. Пташки весело щебетали, а трава ніжно шелестіли під лапками — і раптом Гришко помітив: на стежці щось не так.
Посеред доріжки лежали яскраві папірці, кілька пластикових кришечок і довга мотузка, що заплуталася між кущами. Він нахилився й обережно торкнувся мотузки своїми колючками. У грудях щось защеміло не від страху, а від бажання допомогти.
«Мамо, тату, дивіться», — тихо сказав він. Мама погладила його по голівці: «Дякуємо, що помітив, Гришку. Що пропонуєш?»
Гришко глибоко вдихнув аромат хвої й відповів: «Я хочу зробити біля галявини майстерню знахідок. Ми збиратимемо те, що можна використати знову, щоб стежка була чистою». Тато усміхнувся й додав: «А ще покличемо друзів — разом робити приємніше». І вони пішли шукати Ріну, Тимка й Марту.
Білочка Ріна стрибала по гілках і зразу підхопила ідею: «Я збиратиму кришечки — з них можна робити ігри!» Зайчик Тимко підбіг, трохи задиханий від стрибків: «Я візьму мішечок для папірців — їх можна віднести на переробку». Мала косуля Марта лагідно притулилася до стовбура: «Я допоможу носити важче й підстрахую з мотузкою». Так утворився маленький загін помічників.
На галявині вони розклали стару дощечку й поставили кілька коробок: для кришечок, для папірців, для мотузок і для цікавих, але безпечних знахідок. Гришко показав, як акуратно підбирати мотузку, щоб колючки її не пошкодили: він скручував її в моток і перев’язував стрічкою, щоб не плуталася.
Ріна складала кришечки кольорами: сині з синіми, червоні з червоними. «Дивіться, з них можна робити фішки для гри», — сміялася вона. Тимко акуратно кладав папірці в мішечок для переробки і час від часу наспівував тихеньку пісеньку, щоб робота йшла веселіше. Марта приносила гілочки для таблички й тримала коробки, коли треба було підняти щось важче.
Аж раптом виявилося, що найдовша частина мотузки туго обвилася навколо куща й сама не хотіла відпускати. Вони тягли й тягли, а мотузка здавалася міцною, затиснутою між корінням. Ріна знервовано кліпнула: «Не видно, як її розплутати!» Гришко подивився на вузли й запропонував: «Працюймо обережно. Я триматиму кінець, ти відпускатимеш петлі, а тато допоможе послабити коріння». Друзі зрозуміли: інколи не обійтися без допомоги.
Тато опустився на коліна й уважно оглянув місце, де мотузка затислася. Він лагідно підштовхував гілочки, щоб не порвати мотузку, і пояснював: «Працюйте разом — один тримає, другий звільняє. Не соромтеся просити допомоги, коли потрібна». Вони розплутували петлі повільно й терпляче: інколи припинялися, роздивлялися вузол з іншого боку, інколи обережно підрізали мох, що сплітався з мотузкою. Коли остання петля відпала, мотузка вільно лягла на землю.
Усі видихнули з полегшенням і весело зашурували лапками й копитцями. Гришко скрутив мотузку в акуратний моток, Ріна запаковувала кришечки в маленьку коробочку, яка вже стала «ящиком для фішок», а Тимко виніс мішечок із папірцями до коробки для переробки. Марта розставила все так, щоб нічого не загубилося.
Тато дістав із сумки вузеньку дощечку, ножичок і молоточок. Він акуратно вирізав і написав простими буквами: «Чиста галявина». Друзі разом понесли табличку до стовпчика біля стежки, піднесли її й повісили на цвях. Табличка трохи задребезжала на сонці, наче посміхнулася лісу.
Коли робота скінчилася, стежка знову була охайною: папірці — у мішку, кришечки — у коробці, мотузка — згорнута, а майстерня знахідок стояла прибрана й готова до нових днів. Друзі сіли в кружок, тримаючись за лапки й копитця. Гришко подивився на кожного й тихо сказав: «Після прогулянок приноситимемо сюди все, що знайдемо, і берегтимемо ліс». Вони кивнули й почали ділити справи: хто принесе додаткові коробки, хто зробить кошик для ганчірочок, хто навчить інших скручувати мотузку.
Коли сонце схилялося до заходу, тато підняв Гришка на руки, мама несла сумку з останніми пиріжками, а друзі повільно йшли додому. Залишилася чиста стежка і табличка, що тихо нагадувала: тут живуть ті, хто піклується про ліс. А майстерня чистих знахідок вже чекає на нові пригоди й добрі справи.
