У маленькому куточку стояло іграшкове ліжечко. На ньому лежала Ліля — з рожевими щічками й тоненькою косичкою. Її ковдрочка сповзла на підлогу, і лялька виглядала трохи самотньою.
Ніна підбігла й пригнулась до ліжечка. Вона підхопила ковдрочку двома руками, підняла її й ніжно стряхнула — так, щоб ковдрочка знову стала пухкою. М'яке пір'ячко під її долонями шепотіло, ніби погоджувалось.
Потім Ніна згладила подушечку. Вона поклала долоню на середину і робила легкі кругові рухи, поки подушечка не стала пухка й рівна. Ліля лежала обличчям догори, маленьке личко спокійно дивилось у стелю.
Акуратно, ніби з крихітним кошеням, Ніна поклала Лілю спиною на подушечку. Вона підтягла ковдрочку так, щоб вона ледь сягала підборіддя. Ковдрочка пахла дитячими іграми і чистою бавовною. Ніна тихо прошепотіла: «Спи, Ліличко», і її голос став ще м'якший.
У двері куточка підзирнув маленький котик. Він несміливо проскочив між ніжками стільця й припав носиком до ковдрочки. Ніна посміхнулась і взяла котика на ручки. Йому було трошки холодно, тому дівчинка поклала поруч іншу куций ковдрочку, щоб і котикові було тепло.
Котик вмостився біля ліжечка, зігрівся й почав тихенько муркотіти. Ніна сіла на низеньку табуретку і тихо заспівала коротеньку пісеньку. Слова були прості й ритмічні: «Спи, Ліля, спи, котику мій, нічка прийшла, збираймо сни». Голос Ніни ліг на ковдрочку, і куточок ніби обійнявся теплом.
Вона ще раз заглянула: чи ковдрочка міцно прикрила підборіддя, чи подушечка пухка, чи котик зручно вкрутився. Ніна потягнула ковдрочку трохи вище, поцілувала ляльку в чоло і шепнула: «Добраніч». Котик підняв лапку, ніби відповів на поцілунок.
Мама тихо відкрила двері, заглянула в куточок і посміхнулася. Вона нахилилась до Ніни й прошепотіла: «Сплять усі». Ніна відповіла усмішкою. У маленькому куточку стало тихо й тепло — ляля Ліля й котик заснули, а Ніна ще довго слухала їхнє рівне дихання, відчуваючи, що все на своєму місці.
