Мурка була маленька й пухнаста. Вона любила катати все, що лежало на підлозі. Сьогодні поруч з неї лежала шкарпетка малюка — яскрава, з маленькими смужками. Мурка штовхнула її лапкою і весело пострибала. Малюк сміявся: «Шкарпетка!»
Шкарпетка повзла поміж іграшок і раптом заскочила під диван. Мурка заглянула й побачила темне простір під диваном. Вона постукала по підлозі лапкою, але шкарпетка сховалася ще глибше.
Малюк підбіг і вказав на диван. Мама присіла біля нього, ніжно взяла його за руку і тихо спитала: «Знайдемо шкарпетку?» Мурка притислася до малюка і муркнула, як на підтвердження. Вони всі втрьох почали шукати.
Мама згнулась і зазирнула під диван. Мурка обережно підповзла, простягла носа і помітила маленьку плямку світла. Через щілину падало сонячне проміння — воно зігрівало підлогу й робило там тепле світле місце.
Мурка просунула лапку глибше і ногами почала обережно тягнути шкарпетку. Вона витягла її назовні, і шкарпетка м’яко шкрябнула об підлогу. Малюк плескав у долоні й захоплено сміявся: «Ура!»
А на краю сонячної плямки, ближче до підвіконня, сиділа маленька божа корівка. Вона була червона з чорними цятками і повільно повзла по волошковій смузі шкарпетки. Мурка обережно понюхала її носиком. Малюк і мама затихли й усміхнулися: «Яка крихітна!» — прошептала мама.
Мурка лизнула шкарпетку і відсунулася. Малюк ніжно взяв свою шкарпетку в руки. Божа корівка переповзла на його пальчик, ніби вітаючися, і хлопчик дивився на неї довгими оченятами.
Потім божа корівка повзла на віконну рамку, зустріла сонячний промінь і забралася вище. Мама постелила на підлозі ковдру, і всі сіли разом: малюк між мамою і Муркою. Кішечка вмостилася біля нього, малюк притис її м’який бік і тихо погладив.
Було тепло й спокійно. Сонце грало на шкарпетці, Мурка тихо муркотіла, а малюк повільно засинав у маминих руках. Божа корівка ще раз глянула вниз і полетіла в сонячне світло. У кімнаті лишилися теплі усмішки й тихе муркотіння — і всім було добре.
